Бездротові мережі користуються великою популярністю завдяки своїй доступності та простій реалізації. Так, бездротові мережі легко встановлюються і у якості малих домашніх мереж, і у якості розподілених корпоративних, до яких можуть отримати доступ сотні клієнтів. Сьогодні вже нікого не здивуєш наявністю Wi-Fi в ресторані або кафе, а Wi-Fi у офісі став найпоширенішим засобом отримання доступу до Інтернет.

Для створення будь-якої Wi-Fi мережі використовується Wi-Fi роутер. З його допомогою здійснюється зв’язок всередині мережі – між ПК, мобільними пристроями, а також зв’язок із зовнішніми мережами, наприклад при створенні розподілених мереж або отриманні доступу до Інтернету. Wi-Fi стає універсальним стандартом, а його підтримка реалізується в багатьох пристроях: оргтехніки, телевізорах і т.д.

Роутер може мати внутрішню чи зовнішню антену. Всі сучасні Wi-Fi роутери підтримують стандарти 802.11 і працюють на частоті 2,4 ГГц. Бувають і двосмугові пристрої, що поширюють сигнал на частотах в 2,4 і 5 ГГц. Це дозволяє значно розширити зону покриття і збільшити швидкість передачі.

Окремі пристрої мають підтримку зовнішніх 3G модемів. Дуже корисною буде можливість підключення зовнішнього накопичувача або принтера до вбудованого USB порту, який реалізований в деяких моделях.

Для того, щоб організувати і налаштувати локальну мережу Wi-Fi з доступом в Інтернет необхідно мати:

  • Доступ в Інтернет від провайдера;
  • ПК з встановленим мережним адаптером;
  • Патч-корд;
  • Wi-Fi роутер.
  • підключення роутера

Wi-Fi роутер, зазвичай, має чотири внутрішні порти і один зовнішній. Зовнішній порт необхідний для підключення проводового інтернету, а внутрішні порти – для пристроїв локальної мережі: комп’ютерів, комунікаторів, відеокамер тощо.

Налаштування роутера

Для внесення необхідних налаштувань, Wi-Fi роутер підключається до ПК патч-кордом. За замовчуванням, маршрутизатор, як і будь-який пристрій в мережі, має унікальну IP-адресу, за яким можна отримати доступ в його панель управління. Дізнатися призначену за замовчуванням мережеву адресу і параметри авторизації можна у паспорті роутера.

У першу чергу необхідно задати параметри підключення до глобальної мережі (WAN-порт) – PPTP, PPPoE, VPN і дані для аутентифікації. Далі вказуються дані для створюваної бездротової мережі:

  • Ідентифікатор мережі (SSID). Довільний назву, яка може містити букви і цифри;
  • Канал. Обирається частотний канал. ;
  • Бездротовий стандарт. Обирається один із стандартів сімейства 802.11 для мережі;
  • Метод шифрування і ключ. Налаштування безпеки мережі. Дозволяють обмежити доступ до WI-Fi.

Додаткові налаштування дозволяють використовувати маршрутизатор в якості проксі-сервера, DHCP-сервера, а також апаратного брандмауера.

Для оптимальної роботи роутеру може знадобитися перепрошивка пристрою. Нові версії прошивок з’являються періодично і містять виправлення, які впливають на якість роботу маршрутизатора та безпеку передачі даних. Тестування в заводських умовах не дозволяє виявити всі допущені помилки в ПЗ роутера, тому вони виявляються в процесі експлуатації і незалежного тестування. Оновлення можна знайти на сайті виробника обладнання.

Після налаштування всіх необхідних параметрів спеціаліст виконує перезавантаження роутеру і переходить до налаштування доступу до Інтернет по Wi-Fi на усіх клієнтських пристроях – ПК, КПК, мобільних телефонах, планшетах, відеокамерах, принтерах тощо.